Бернард Меретин
Львівський архітектор, мабуть, з Німецької імперії. З 1745 р.- придворний архітектор Саксонії короля Августа III. Його вважають попередником форм рококо в Польщі. Ми не знаємо багато про його життя до приїзду до Львова в 1738 році. Він співпрацював з архітектором Марцином Урбаником із Замосця. Обидва вони не належали до львівської гільдії будівельників, що викликало постійні конфлікти. Спочатку його захисником був міський радник Карло Гарані, для якого він відбудував житловий будинок та палац у Львові, згодом названий палацом Бісядецьких. Далі основним замовником став канівський староста Mikołaj Bazyli Potocki, який доручив йому будівництво багатьох споруд в Городенці та Бучачі. Меретин співпрацював зі скульптором Іваном Георгом Пінзлем
Найважливіші твори: собор св. Юра у Львові (1746-1764), ратуша в Бучачі (1750-1751), костел Преображення Господнього в Тарногороді (1750-1771), костел Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці та Монастир Театинів в Городенці (1743-1766) та костел Успіння Пресвятої Богородиці в Наварії (1739–1748).
Костел Всіх Святих в Годовиці (1751-1758), фундатором якого був о. Щепан Мікульський, архідиякон Львова, став взірцем для інших храмів: у Лопатині, Берездівці, Коломиї, Буську та Тарногороді.
Іоанн Георг Пінзель
Ми мало знаємо про життя та творчість великого художника Яна Єжи Пінзля. У 1750-1761 роках він творив під протекторатом Канівського старости Міколоя Базилия Потоцького, покровителя мистецтв на східних кордонах Речі Посполитої, засновника чудових храмів та світських будівель та їх скульптурного декору. Він співпрацював з одним із найбільших львівських архітекторів Бернардом Меретином. Творчість майстра Пінзля, що входить до сфери впливу південнонімецького мистецтва, виділяється на тлі сучасних скульптур рококо особливим вираженням і драматичністю вистав. Іоанн Георг Пінзель мав студію в Бучачі. Спочатку він творив з каменю, прикрашаючи будівлі, зведені Меретином: ратуша в Бучачі (близько 1750 р.), Собор св. Юра у Львові (1759-61), вівтарні комплекси, вирізані з дерева, призначені для церков, серед інших в Городенці (1752-1755), Годовиці (близько 1758 р.) та в Монастериську (1761 р.), скульптура для каплиці в Маріамполе, монастир у Сансідовичах, скульптури костелу св. Мартина у Львові, скульптури та рельєфи для церкви св. Покрови в Бучачі.
Художник виховав близько сорока учнів та послідовників свого мистецтва. У ХІХ столітті постать Пінзля була забута, і її відновили в пантеоні відомих скульпторів лише після того, як Польща здобула незалежність після Першої світової війни, коли двоє львівських істориків: Тадеуш Маньковський та Збігнев Хорнунг почали досліджувати майстерню скульптора. Вони визначили майже всю роботу, яку він робив. У приміщенні костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Львові на Митній площі завдяки зусиллям Бориса Возницького було влаштовано музей скульптури Іванa Георгa Пінзля.
Підготовлено відповідно до:
J. K. Ostrowski: Kościół parafialny p.w. Wszystkich Świętych w Hodowicy. W: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. T. 1. Materiały do dziejów sztuki sakralnej. Kraków 1993
Z. Hornung: Majster Pinsel snycerz: karta z dziejów polskiej rzeźby rokokowej. T. 10 z Rozprawy Komisji Historii Sztuki. Wrocławskie Towarzystwo Naukowe. Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wrocław 1976